Філателія Буковини

 

ЙОГО ЛЮБОВ –“КРАЇНА СИНІХ ГІР”

 

М. І. Марфієвич (1898-1967) письменник Буковини. © Державний комітет зв’язку України. УОПЗ “Укрпошта. ДП “Марка України”. Держзнак, ПК “Україна”. Зам.
 7-3603. 1998 р. Художник Биченко І. А.
/Штемпель погашення: “100 років від дня народження М. Марфієвича”. 20.03.1998. Чернівці. Поштамт./

 

 Микола Марфієвич [20 березня 1898 р. – 2 вересня 1967 р.] увійшов в історію як український поет, літературознавець, педагог. Більшість років його життя пройшли в далині від отчого краю, але який ніколи не забував. У збірці віршів “Буковині”, що вийшла друком у Харкові 1930 року, він   зі зворушливою синівською любов’ю звертається:

 Палкий тобі привіт, убога Буковино.
 Країно синіх гір, колиско юних мрій,
 Тебе я не забув, крізь даль і хуртовину
 До тебе з-за Дніпра летить мій вільний спів.

 

      Народився  в селі Іспас, тепер Вижницького району Чернівецької області. Після закінчення Чернівецької учительської семінарії вчителював у рідному селі. Під час Першої світової війни воював на італійському фронті в складі австро-угорської армії. Повернувшись на Буковину 1918 року, продовжує учителювати, долучається до громадського життя краю, у своїх творах розповідає про побачене на війні.

      Популярною стала його “Похідна пісня ”, написана на мотив “Марсельєзи”,  з якою 3 листопада 1918 року пройшли вулицями Чернівців учасники Буковинського віча на якому прозвучали такі історичні слова: “Віче взиває буковинську делегацію “Української Національної Ради” перебрати негайно правління української часті краю. Віче бажає прилучення австрійської часті українських земель до України”.

      Після цього сильніше стає звучати голос Марфієвича. Він в рідному селі організовує відзначення ювілею Тараса Шевченка після якого за свою промову зазнає переслідувань з боку румунської влади. Згодом долучається до співробітництва з журналом “Промінь”, що почав виходити 1922 року, де друкує уривок своєї поеми “Галата” про антирумунське повстання у листопаді 1919 року вояків стрілецького полку румунської армії. У 1923 році поет за свою політичну діяльність був заарештований, а на початку наступного року “тікає на Велику Україну”.

     Оселившись у Києві, вчителював, навчався в аспірантурі  Інституту мовознавства АН УРСР, разом зі своїм земляком Дмитром Загулом працював у спілці революційних письменників “Західна Україна”. Він друкує власні поеми “Микола Шугай”, “Галата”, “Повстанці”, п’єсу “Збудуємо Дніпрельстан”, повісті “Проти бояр”, “Крутіж”, збірку поезій “Буковині”.

     Довелося Миколі Марфієвичу пройти шляхами Великої Вітчизняної війни на посаді старшого перекладача штабу Першої повітряної армії. По її закінченні, колишній аспірант-германіст, захистив кандидатську дисертацію, працював доцентом у вузах Києва, останні роки свого життя - на кафедрі німецької мови Чернівецького держуніверситету.
     Помер письменник 2 вересня 1967 року в Києві.
     Вже згодом світ побачили його збірки: 1968 року в ужгородському видавництві “Карпати” “Черемоше, братку мій ” і під такою ж назвою у 2006 році у вижницькому видавництві “Німчич”, книга вибраної поезії “Добридень, оновлений краю ” – в 1974 році у видавництві  “Радянський письменник ” у Києві.
     Кабінет Міністрів України [постанова № 1474 від 21 вересня 1998 року] присвоїв ім’я Миколи Івановича Марфієвича Іспаській школі  Вижницького району. А Чернівецька дирекція УДППЗ Укрпошта і правління Чернівецького відділення Асоціації філателістів України ініціювали випуск поштового конверта з нагоди 100-річного ювілею письменника.
Юхим ГУСАР.