Пошук по сайту:



Опитування щодо роботи пересувних відділень зв’язку:
 
Як ви оцінюєте роботу пересувних відділень поштового зв’язку?
          
 
Наскільки ви задоволені графіком роботи пересувних відділень поштового зв’язку?
          
 
Наскільки вас задовольняє культура обслуговування?
          

переглянути результати »

        З історії поштового зв’язкуна Буковині



  Незважаючи на вражаючі успіхи світової комп'ютерної мережі, поштовий зв'язок все ще залишається вагомим елементом людської цивілізації. Та був час, коли пошти в сучасному розумінні не існувало. Літопис поштового зв'язку на Буковині прийнято розпочинати з другої половини XVIII століття. Перша згадка про пошту у Чернівцях відноситься до 1772 року, а перший поштамт на звичному для всіх чернівчан місці - Поштовій (Худякова) вулиці - відкрився 1 січня 1783 року.


 

  Цікавий факт: в різні часи вулицю по - різному перейменовували,  але до неї незмінно поверталася історична назва. Зокрема, в науково- довідковій бібліотеці державного архіву Чернівецької області у списку вулиць і площ міста датованого 1895 роком значиться вул. Постгассе (Postgasse), на якій за адресою вул. Постгассе, 14 розташовувалась дирекція пошти і телеграфу. У списку установ та підприємств м. Чернівці станом на 10 березня 1941 р. значиться установа пошти за адресою: вул. Поштова, 14. Також в документах виконавчого комітету Чернівецької міської ради депутатів трудящих є відомості про те, що на засіданні виконкому від 14 серпня 1945 р. прийняте рішення № 22 про затвердження Постанови Чернівецького виконкому міської Ради № 253 від 12.08.1945 р. «Про перейменування площ та вулиць», згідно якого вулиці Букурештілор відновлено назву - Поштова.



  Це зовсімне означає, що раніше міщани не спілкувалися з навколишнім світом за допомогою листів. За доби середньовіччя, коли край перебував у складі Молдавського князівства (яке з 1538 року входило до складу Османської імперії), у відомстві чернівецького старости були три писарі-логофети, в тому числі один польський, котрі за певну винагороду могли написати листа. Крім того, серед старостинських службовців існував підрозділ, що складався з десяти кінних арнаутів на чолі зчаушем. Вони виконували поліційні функції, проте використовувалися і як кур'єри: возили донесення та депеші до столичних Ясс та інших міст, а також у сусідню Польщу. Чернівецькі міщани могли (знову ж, за певну винагороду) передавати з ними листи, посилки тощо.

Коли після Полтавської баталії 1709 року на території Молдавського князівства, втому числі в Чернівцях, розташувалися шведські війська, вони встановили регулярний кур'єрський зв'язок з Бендерами, де перебував король Карл ХІІ. Підчас російсько-турецької війни 1768-1774 років, коли на Буковині стояло царське військо, у Чернівцях та інших населених пунктах краю почали діяти поштові станції. В одному російському документі 1772 року зазначено, що жителі с. Молодія (належало Путнянському монастиреві і нараховувало 128 дворів), крім двох умблаторів, двох арнаутів і 16-ти "вдовых баб", виконують державну повинність - "содержат чернауцкую почту". Тобто, молодіївські селяни забезпечували її вівсом, сіном, водою, дровами, ремонтували конюшню тощо.

Найближча до Чернівців поштова станція (на шляху до Ясс) розташовувалась у Мольниці поблизу Герци. Остання входила до Чернівецького цінуту (повіту) і мала лише 10дворів. Натомість у Мольниці було 47 дворів, і всі селяни виконували державну повинність - утримували поштову станцію. Така сама повинність лежала й населянах Строїнців (Строєшть). Це село мало 28 дворів і належало поміщикам Волчинським. Строїнці розташовані поблизу Мольниці, але на лівому березі Пруту. В документі 1772 року про строїнчан сказано, що "все оные содержат почту в Молнице". Неподалік на Пруті був міст, мабуть, наплавний, тобто розташований на човнах. За ним доглядали селяни з Боян, якими володів пагарник(князівський чашник) Олександр Некулче. Про боянських селян зазначено у згаданому документі, що "все оные содержат состоящий при оной же деревнемост и уволены от всех податей". Одне слово, влада турбувалася пропоштовий зв'язок і шляхи сполучення, хоча їхнє утримання забезпечувалося феодальними методами - селянською працею.

Напочатку вересня 1774 року Буковину зайняло австрійське військо. Зміна політичного режиму призвела до припинення діяльності поштових станцій. Австрійці спочатку користувалися лише військово-кур'єрським зв'язком, який з'єднував Чернівці зі Снятином та містами в Семигороді (Трансільванії). Вряди-годи ним передавалася й цивільна кореспонденція. Перший голова військового управління Буковини генерал-майор Габрієль барон фон Сплені передав до Відня пропозицію створити в краї систему поштових станцій. Однак надто поганий стан доріг не дозволив втілити її в життя. До речі, саме з цієї причини центром управління стали Чернівці, а не Сучава, де австрійці планували розташувати свої адміністративні органи. Через те, що наше місто знаходилось ближче до Галичини, звідки австрійські військові частини отримували боєприпаси й інше військове майно, військове управління вирішило зостатись у Чернівцях, а не переїжджати до Сучави, яка під час злив і річкових повеней цілковито відрізалася від цивілізованого світу.



Будівля Чернівецької дирекції

Першу постійну пошту в Чернівцях було створено з приватної ініціативи Йоганна Пауля Фогеля. Він походив з Відня і служив у Чернівцях як військовий кур'єр, а після закінчення служби працював канцеляристом у військовій адміністрації Буковини.1781 року він придбав ділянку землі у єврея П'юме за 38 флоринів, а наступного року прикупив ще й сусідній грунт за 42 флорини 30 крейцерів у того самого єврея. Ця об'єднана ділянка розташовувалась посередині правої сторони вулиці,яку пізніше називали Мучною (Мельгассе), а потім - Поштовою (Поштгассе), намісці будинку під номером 4. На придбаному грунті Фогель спорудив будинок іконюшню. Найвірогідніше, саме в цьому будинку й було відкрито першу постійну пошту в Чернівцях, яка почала діяти 1 січня 1783 року. Хоча офіційне розпорядження про її відкриття вийшло 7 січня. Й.П. Фогель став цісарсько-королівським поштмейстером, тобто завідувачем пошти.

Деякі сучасні краєзнавці твердять, що Фогелеве "підприємство зв'язку"знаходилося поблизу церкви св. Параскеви, у вуличці (нині К.Лібкнехта, 4), щоз'єднує нинішні вулиці Головну і Шолом-Алейхема. Там один з будинків має широкепідворіття, через яке, мовляв, у внутрішній двір могли в'їжджати поштовікарети. Проте за архітектурним стилем будинок відноситься до середини ХІХ ст. Мабуть, його збудували на місці старішої будівлі, знищеної жахливою пожежею 21серпня 1859 року, коли у цьому районі міста згоріло 78 будинків.

Найдавніший план Чернівців 1787 року та пояснення до нього (протокол комісії ротмістра Й. Пітцеллі) свідчать, що діяльність Й.П. Фогеля була пов'язана від самого початкуз пізнішою Поштовою вулицею. Зокрема, вже будучи ц-к. поштмейстером, він викупив через суд як виморочне майно ще один будинок з грунтом за 289 фл., розташований на розі тієї самої вулиці і нинішньої Центральної площі, якої тоді ще не було. Тобто, будівля займала частину теперішнього майданчика зліва від пам'ятника Т. Шевченку. (Старожили Чернівців, мабуть, пам'ятають, що до війни на місці цього майданчика стояли три двоповерхові будинки.) Очевидно, Фогель спочатку жив при пошті, а згодом, ставши на ноги, купив собі ліпше помешкання поблизу. До речі, наприкінці XVIII - у першій половині ХІХ ст. керівники установ і закладів зазвичай мали квартири там, де працювали. Директор гімназії із сім'єю жив у приміщенні гімназії, начальник тюрми - у тюрмі (!), бургомістр - на третьому поверсі ратуші. Отже, у відповідності з духом часу завідувач пошти просто мусив мешкати при ній або десь поряд.

Звичайно, відкриття цієї установи було подією, на яку звернули увагу сучасники. Напочатку 1783 року до міста прибув директор картографічного відомства Й. Будінський, який записав, що "тільки недавно було створено постійну поштув Чернівцях". З неї відправлялася кореспонденція до Снятина двічі натиждень - по середах і неділях "рівно о другій годині". Зазвичай її возили верхи кінні поштарі, бо такий спосіб транспортування відносно незначної кількості кореспонденції в умовах бездоріжжя і періодичного руйнування дерев'яних мостів на ріках був найефективнішим.

Крім того, пошта Фогеля повинна була виконувати функції поштової станції, забезпечуючи перекладними кіньми карети, які перевозили пасажирів. Однак поштові карети їздили рідко, мабуть, лише тоді, коли набиралась достатняк ількість бажаючих подорожувати. Адже великі землевласники, купці, підприємцімали власних коней, а чиновникам їх надавали громади та домінії (помістя). І все ж у краї існувала мережа поштових станцій, яка перебувала під наглядом військових властей і обслуговувала передусім військових. Згаданий Й. Будінський, який сам був офіцером-картографом, зазначав, що "станції, де замінюються перекладні коні, доглядаються якнайкраще. На кожну призначено писаря і двох або чотирьох прислужників. На милю платиться за кожного коня 4 крейцери, від чого писар, який є рядовим солдатом 2-го гарнізонного полку, одержує як винагороду 1,5 кр. за кожного коня на 2 милі, але за це повинен купувати кінську упряж. Решту одержують поштові прислужники разом з річною платнею від 8-ми до 12-ти фл.".

Наступними роками було налагоджено відправку листів та депеш у деяких інших напрямках. З офіційного звіту за лютий 1786 року довідуємося, що завдяки "постійній пошті, заснованій три роки тому в Чернівцях, кореспонденція перевозиться до Яссі звідти далі до Херсона та інших країв у Молдові". На початку серпня того самого року цісар Йозеф ІІ, скасувавши військове управління і призначивши цивільну адміністрацію Буковини, зажадав від останньої зберігати і вдосконалювати поштовий зв'язок. В одному з пунктів монаршого розпорядження зазначалось: "Слід наглядати за тим, щоб дбайливо утримувався головний комунікаційний шлях між Семигородом і Галичиною і щоб був запроваджений поштовий курс, який іде двічі на тиждень зі Снятина на Чернівці і далі на Сучаву, Кімполунг, Дорну і Бистрицю".

Справді,1787 року було відкрито регулярне поштове сполучення із Семигородом, яке обслуговували поштові станції у Тарашанах (Терешенах), Сереті, Сучаві та низці сіл Південної Буковини. Кінні поштарі Фогеля везли кореспонденцію з Чернівців у Серет, а далі її експедували місцеві поштарі. Що правда, взимку зв'язок у цьому напрямку часто переривався - гірські дороги ставали непрохідними через снігові заноси. Приблизно тоді ж було налагоджено доставку кореспонденції з Чернівців у Заліщики.

Нерідко поштмейстер Фогель виконував і спеціальні доручення. Зокрема, у серпні 1788 року на Буковину прибув архікнязь Франц з наміром відвідати австрійське і російське війська, які тримали в облозі тоді ще турецький Хотин. Фогель мав надати "вісім добрих спокійних вишколених і запряжених коней та чотирьох чисто вдягнених, взутих у чоботи, з батогами, а не дрючками, їздових". Уранці 14 серпня вони відвезли архікнязя і його свиту до Топорівців, звідки вже інші коні та їздові доставили високих гостей до Хотина.

Насам кінець, варто зазначити, що загальний баланс поштового зв'язку на Буковині наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. був від'ємним. Держава мусила його дотувати на суму 1100-1200 фл. на рік. Причина цього полягала у майже суцільній неписьменності населення Буковини, яке не користувалося поштовим зв'язком і не передплачувало періодичних видань, яких, зрештою, і не було.


Чернівецький поштамт

 

    На вулиці Поштовій №6 у триповерховому, цегляному, мурованому приміщенні розташована Чернівецька дирекція Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» та Чернівецьке міське відділення зв’язку №2. Головний фасад споруди виходить на вулицю Поштову, бічний на вулицю названу іменем композитора Петра Ілліча Чайковського. Дана споруда є блискучим зразком віденської архітектурної школи останньої чверті ХІХ століття. Монументальна споруда на вулиці Поштовій була збудована для розташування поштового-телеграфного відомства Буковини за проектом відомого австрійського архітектора та службовця австрійських залізниць Фрідріха Зеца. Поштова справа була введена відразу після приєднання Буковини до Австрії (1774 рік). До цього часу основним засобом передачі інформації між далеким адресатами був усний переказ через мандрівних осіб. Населення краю було неграмотним, і тому будь-які письмові перекази ставали неможливими. Для гірського населення звістка передавалася за допомогою трембіти. Про важливі події у житті гуцулів (народження, смерть) сповіщалося виконанням певної мелодії. На віча також запрошувала трембіта. Про наближення ворога сповіщали чати – розташовані на певних відстанях високі споруди, на яких запалювали смолоскипи. Спеціальна служба зв’язку була привілеєм урядовців, військової та цивільної знаті. З цією метою утримувалися кінні загони арнаутів з числа найманих албанців на чолі з чаушем-капітаном, які підтримували зв’язок коменданта Хотинської фортеці та Чернівецького старости з Яссами, Сучавою, Львовом та іншими містами. У 1774 році голова військової адміністрації Буковини генерал Габріель фон Сплені вніс пропозицію про створення на шляху між Чернівцями та Семигородом спеціальних поштових станцій. Доставка листів здійснювалася військовим ординарцем. Проте кепський стан доріг часто бувпричиною затримки доставки кореспонденції.Перше поштове відділення на Буковині вдалося відкрити наприкінці Х VІІІ століття. За словами Раймунда Фрідріха Кайндля «Першим цісарсько-королівським поштмейстером став колишній військовий каптернамус Йоганн Пауль Фогель з Відня, який потім згадується як власник земель на нинішній вулиці Поштовій. Він отримував за рік 150 флоринів заробітної плати, 37 флоринів 30 крейцерів квартирних та 104 флорини на доставку пошти. Поштові йсправі Йоганн Пауль Фоґель присвятив себе після завершення служби у 2-му піхотному полку у Чернівцях. 1-го січня 1783 року у Чернівцях відбулося відкриття „справжньої пошти”. Як скромно все виглядало на початку, видно з того, що пошту до Снятина відправляли тільки кожної середи і неділі „рівно о 12 годині”. Але й через два десятиліття в напрямку Серету, Заліщиків і Снятина її відправляли тільки двічі на тиждень. Так само лише двічі на тиждень вона приходила з цихнапрямків до Чернівців. Щоденне відправлення листів до Львова було запровадженелише у 1834 році. До цього часу курсували тільки поштові вершники, а відтоді запровадили поштові карети, правда, спочатку в обмеженій кількості. Раніше посадові особи їздили переважно на „перекладних конях”... Перевезення пасажирів здійснювали з моменту їх запровадження поштові карети та „спеціальна пошта”, а ще візники, які, передовсім перевозили купецькі товари. Старі чернівчани ще добре пам’ятають криті вантажні вози, поряд з якими крокували візники, вбрані у сині сорочки, що спадали на штани. Супроводжували їх собаки... Раніше для передачі термінових повідомлень служили кур’єри, крім того сигнальні стовпи, котрі обвивали соломою та запалювали вночі». Обіг Чернівецької пошти у 1851 році склав 200 тисяч листів та 30 тисяч посилок. В цей час, крім Чернівців, вже існували поштові відділення і станції, у Боянах, Кіцмані, Лужанах, місця поштових відправлень у Сторожинці, Вижниці, Садаґурі, Станівцях. На кожній поштовій станції був парк поштових карет і диліжансів зі зміною коней на 15-20 коней кожен. У цей час пасажирів перевозили каретами.

Значного розвитку набув поштовий зв’язок у другійполовині ХІХ століття. Так, у 1854 році став до ладу світловий, а у 1863-му –електричний телеграф. Першого вересня 1866 року до Чернівців прибув перший поїзд із поштовим вагоном. У 1893-му році було встановлено телефонний зв’язокзі Львовом. Чернівці отримали стабільний зв’язок з Росією, Румунією та іншими європейськими країнами. Одним із важливих пунктів поштового обміну між Росією, Румунією і Австрією стала Цуренська митниця, де збігалися кордони трьох держав.

Приміщення пошти та телеграфу в місті Чернівцібуло збудовано завдяки старанням президента Буковини Фелікса барона Піно фон Фріденталя, який неодноразово піднімав питання про спорудження такої спорудип еред Міністерством торгівлі. Згідно з законом № 94 від 10 червня 1886року за згодою обох палат австрійського парламенту на будівництво приміщенн япошти та телеграфу у Чернівцях було виділено з державного бюджету 150 тисяч флоринів.

Восени 1887 року Міністерство торгівлі оголосило конкурс на розробку проекту приміщення пошти і телеграфу у Чернівцях.

Проект споруди розробив старший будівельний інспектор австрійських залізниць Фрідріх Зец (Friedrich Setz). Народився 20серпня 1837 року у Германнштадті у Семиградді (тепер Сібіу, Румунія) в родині архітектора, помер 26 лютого 1907 року у Відні. Після навчання у гімназії і вищій реальній школі вивчав архітектурну справу: у 1855-1859 роках політехнічному інституті у Відні, у 1859/1860 навчальному році у політехнічній школі у Мюнхені, у 1860-1862 роках навчався у Віденській академії образотворчого мистецтва. Потім працював рисувальником у ательє фон Ферстельсау Відні. У 1863-1872 роках працював як приватний архітектор та будівничий, у 1872-1874 роках - у будівельній дирекції Угорської східної залізниці у Будапешті (спочатку заступником, пізніше головою архітектурного відділу), у 1874 -1876 році став заступником голови будівельного відділу Австрійських залізничних ліній, де у 1876-1880 очолив фахове бюро зі спорудження багатоповерхових споруд, у 1880-1885 зайняв посаду старшого інженера Міністерсва залізничних ліній у Відні, а через деякий час став начальником відділу будівництва цього жМіністерства.

Фрідріх Зец займався проектуванням та будівництвом поштових та судових установ у Відні, згодом став займатися плануванням і керівництвом спорудженням переважної більшості поштових і телеграфних відомств імперії. Для того, щоби повністю присвятити себе улюбленій справі у 1889 році перейшов у Міністерство торгівлі, де очолив бюро зі спорудження поштових споруд. Під його керівництвом на теренах монархії було споруджено 26 споруд поштових відомств. Серед міст, які звели такі споруди: Львів, Ольмютц, Ґрац, Трієст та ін. Проектуванням, фінансовими розрахунками та проведенням будівництва архітектор Зец займався особисто. Чернівцям також випала честь отримати поштове відомство, зведене за проектом Фрідріха Зеца і якось трохи прикро від тієї думки, що його ім’я невідоме чернівчанам і достойно не пошановане.

Після спорудження низки поштових відомств архітекторЗетц у 1901 році займався питаннями перебудови та розширення примішенняГоловного поштового відомства у Празі. Поштові відомства, збудовані запроектами архітектора відзначалися не тільки доцільним розподілом приміщень тавідповідним внутрішним облаштуванням, а й ощадливим витрачанням виділених набудівництво коштів та оптимальним пристосуванням до відповідного міського ландшафту.

За свої заслуги перед державою архітектор нагороджений у 1884 році рицарським хрестом ордена Франца-Йосифа, отримав чин старшого будівельного радника та ін.

Фрідріх Зец став керівником будівництва Чернівецького поштового відомства зі сторони Міністерства торгівлі. В якості його заступника урядом було призначено цісарсько-королівського інженера Карла Чаппа, який став відомим завдяки збудованою ним у Сучаві спорудою приміщення цісарсько-королівського суду. Зі сторони замовника, роль керівника будівництва виконував чернівецький архітектор, міський будівничий Саломон Зальтер, який натой час прославився тим, що збудував кавалерійські казарми в громаді Жучка.

Міністерство намагалося визначити для такої складної в технічному плані споруди якнайкращих тогочасних спеціалістів, які мали досвід зведення подібних об’єктів.

1 вересня 1887 року газета «Czernowitzer Zeitung» помістила кореспонденцію про нову споруду пошти. У ній ішлося про те, що вже виписані умови конкурсу для проведення будівництва поштового відомства у Чернівцях. Журналісти газети повідомляли, що мали нагоду бачити плани споруди і повинні запевнити жителів міста, що запланована до введення в експлуатацію докінця квітня 1889 року споруда стане головною окрасою міста. Через три портали можна буде увійти до центральної зали, де всі необхідні у поштовій справі бюро матимуть свої віконечка. Приміщення матиме центральне опалення та електричне освітлення, що на теперішній час є тільки мрією (конкурс на кращий проект освітлення міста магістрат оголосив на початку 1894 року). Термін подачі офертів (пропозицій) від 17 вересня до 15 жовтня. Рішення про переможця конкурсу належить до компетенції Міністерства торгівлі.  Участь у конкурсі компанії „Центнер і Таубер”, яка вже багато років займалася будівництвом залізничних об’єктів у Австрії, зразу ж вирішила питання на користь фірми. Будівельні роботи виконували місцеві майстри. Роботи з тесання каменю – Карл Кундль, столярку –Хаїм Танненбаум, слюсарними роботами займався Франц Шустер, малярними – фірма „Ягода і Гудічек” та Макс Майснер, дах зробила фірма Нірнзе з Відня, внутрішнє облаштування взяв на себе Фрідріх Бормунд, бляшані роботи виконав І. Ґольдберґ. Чудові кахельні печі виклали майстри Гардмут і Купке, обидва представники фірми „Соломон Центнер і сини”. Годинники виготовив Шнайдер, світильники, дерев’яні стільці були доставлені з Відня.

За словами газети „Czernowitzer Zeitung” будівничіі архітектор (Фрідріх Зец, Карл Чапп і Саломон Зальтер) заслужили на похвалу і славу за своє творіння.

Нове приміщення пошти і телеграфу мало зі сторони вулиці Поштової 57 метрів, з бічної сторони вулиці Музичного товариства – 41 метр. Споруда триповерхова, збудована у стилі ренесанс, три бічні ризаліти, багате скульптурне оформлення верхнього поверху надали їй величного імпозантного вигляду. Будівля облицьована прямокутними каменями з грубо обтесаною опуклою лицьовою поверхнею. В центрі споруди, справа і зліва від середніх вікон – ніші, в яких вставлені статуї символи – торгівлі і ремесла. Другий поверх дещо простіший від першого. Завершує споруду головний карниз та мансардний дах з аттиком. Справа і зліва, як закінчення рустованих колон, розташовані обеліски. Над аттиком – годинник, а над – ним цісарський орел. Закінчується мансардний дах балюстрадою, де є стрижні для прапорів. Весь дах покритий червоним французьким шифером Безумовно споруда має спільну з віденським спорудами основу, адже проектована вона представниками віденської архітектурної школи. Тут дуже гармонійно поєдналася архітектура і скульптура, мансардний дах і застосування на даховому рівні скульптурних композицій. Споруда має аттик та фронтони, які урізноманітнюють загальне враження і підкреслюють значимість будинку. Місто отримало справжню архітектурну перлину, мистецький витвір, особливо значний і технічно.

Випробування освітлення було проведено у всіх приміщеннях споруди 31 жовтня – напередодні передачі будинку в експлуатацію комісією, що прибула з Відня.

Приміщення, у якому нині знаходиться Чернівецький поштамт, здано в експлуатацію 1 листопада 1889 року. Це, безумовно, була велика подія для крайового міста Чернівці. Про це ще задовго до відкриття писали  усі чернівецькі газети. Газета „Буковина” сповіщала: „Новий будинок пошти і телеграфу вже закінчено. Це, безперечно, єнайкращий будинок у Чернівцях збудований відповідно свому призначенню.”

Газета „Bukowiner Nachrichten” (Буковинськіновини) 27 жовтня цього ж року зазначала, що про зовнішній вигляд споруди та будівельні конструкції писала раніше, а зараз має намір розказати своїм читачам про внутрішній вигляд споруди. Будинок має три входи. З боку вулиці Поштової заходимо у просторий і дуже доцільно оформлений вестибюль. Тут є сім віконечок для прийому листів та посилок та одне – для прийому телеграм. Телеграми приймаються з 8 години ранку до 7-ї вечора. Всі приміщення, розташовані праворуч від вестибюлю, служать для подальшої обробки кореспонденції. Біля віконця прийому телеграм знаходиться книга, у яку записуються листи, що надійшли і забрані адресатами. Тут також вхід на другий поверх. Ліворуч –віконце для возової пошти. Возова пошта приймала грошові листи, цінні папери, коробки, скриньки, пакети кошики, та інше. Якщо посилки і листи перевищували вагу 250 грам, то треба було докуповувати марки. На одну адресу можна було надсилати  три пакети. Плата за пересилку обчислювалася за вагою, віддаллю і вартістю посилки. З боку приміщення Музичного товариства знаходилися службові кабінети, кабінети для внутрішніх маніпуляцій, потім тут же був вхід на два боки до відділу возової пошти. На першому поверсі також знаходилися просторі касові приміщення, бюро прийому та видачі поштових грошових посилок та поштова ощадна каса. Листи грошові можна було посилати в урядових конвертах. Приватні конверти не повинні були мати ніяких обвідок, ліній. На адресній стороні мало чітко зазначатися рід грошей та сума. Виправлення та перекреслення не допускалися. Додатки грішми кріпилися так, щоб не пересувалися. Листи за кордон надсилалися в спеціальних конвертах. Грошові листи не пересилалися до Англії, при пересиланні до Росії гроші треба було обміняти на рублі.

На другому поверсі споруди пошти і телеграфу знаходилася зала, у якій на десяти столах стояли 20 телеграфних апаратів Морзе, праворуч від входу – кімната з телеграфними апаратами Юза. Тут також булоб езліч кабелів, підставок, пультів.

У 1889 році Чернівці отримали підприємство зв’язку світового рівня, з відповідним устаткуванням, апаратами для передачі і прийому електричних телеграфних сигналів проводовими каналами та спеціальними службамидля приймання та доставки клієнтам телеграфних повідомлень. Телеграфні повідомлення отримувались у вигляді графічних знаків і записувалися у пункті їхприйому.

Ліворуч від входу у приміщення, на стіні висів електричний годинник, який регулювався точно за вказівками з Відня – спочатку щоденно, пізніше – раз на тиждень. Цей годинник, за словами газети „Czernowitzer Zeitung” приводив у рух всі інші 29 годинників споруди. Всією цією технікою керували старший інженер Рушіл та офіціал Вайх. На цьому ж поверсі, якраз навпроти зали засідань розмістилася Буковинська торгово-промислова палата, її вікна виходили на вул. Поштову. До цих приміщень прилягала кімната з батареями, кімната розсильних, кімната сторожа.

У приміщенні також розміщувалися дирекція пошти тателеграфу, та службова квартира голови – старшого управителя пошти тателеграфу.

В підвалі знаходилися калорифери, які обігрівали приміщення повітрям. Все було спроектовано і встановлено за найкращими світовими стандартами, тепле повітря подавалося на верхні поверхи спеціальними пристроями. Роботи виконала віденська фірма Вільгельма Брюкнера.

Отже, в кінці ХІХ століття Чернівці отримали споруду пошти і телеграфу, яка і сьогодні слугує цілям поштового зв’язку. Перед початком Першої світової війни було вирішено збудувати окреме приміщення телеграфної станції, проте війна перешкодила можливості спорудити для телеграфу нове приміщення. Це було зроблено у румунський час, телеграф перебрався у новозбудовану споруду по вулиці Темпля (нині Університетська).


Згідно з розпорядженням № 261 від 5 серпня1982 року приміщення поштамту визнано пам’яткою архітектури місцевого значення.

З 1969 по 2014 рік вулиця на якій розміщено будівлю Чернівецького поштамту іменувалася на честь Героя Радянського Союзу Олександра Худякова. За ініціативи колективу Чернівецької дирекції УДППЗ«Укрпошта» 27 березня 2014 року Чернівецька міська рада відновила історичну назву вулиці – Поштова.

31 жовтня 2014 року в головній поштовій споруді Буковини відзначили 125 років Чернівецького поштамту. Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» з цієї нагоди ввело в обіг оригінальну художню марку «125 років Чернівецькому поштамту» та конверт «першого дня».

Укрпошта Експрес



 
Copyright © 2008-2017, всі права на зміст та зображення захищені,
ЧД ПАТ «Укрпошта»
 Лічильник BEST.cv.ua
Розробка веб-сайту:
Студія COM.CV.UA